Мистецький проект "Ментальна гра" 2016



Мистецький проект "Ментальна гра" проходив в Познані 1-16 жовтня 2016 року в Галереї MONA Iner spaces. Міждисциплінарна виставка українських художників, реалізована в рамках товариської програми 5 Mediations Biennale 2016 в Познані.

У виставці взяли участь вісім молодих художників з різних міст України. Вони представили роботи, що мають відношення до теми "Ментальна гра" і реалізували в різних сучасних засобів, таких як відео, інсталяція звукова й інтерактивна інсталяція, перформанс. 

Ідея проекту:
Ментальність це термін, що відноситься до переконань, відносин, ідей, способів мислення соціальної групи (нації) або одиниці. На менталітет впливає соціальне, культурне і біологічне.
Загальна система правил, за якими фізична особа або спільнота керується сприйняттям, почуттям, оцінкою та реагуванням на суспільне життя, часто в несвідомому стані. Менталітет будується в першу чергу на принципах соціальних норм, що діють в групі (* за Вікіпедією).
Україна, як країна яка ще недавно була в складі СССР, й була однією з частин великого міфу, на сьогоднішній день страждає від надміру міфів й псевдо історій. Люди старше 25 років зіштовхуються з моральним вибором або згодою або боротьба проти системи. "Ми постійно знаходимося в пошуках ... значень".

Митці:
Михайло Алєксєєнко (Київ)
Михайло Барабаш (Тернопіль)
Тереза Барабаш (Львів)
Антон Лапов (Луганськ)
Остап Мануляк (Львів)
Тарас Пастушчук (Володимир-Волинський)
Сергій Петлюк (Івано-Франківськ)
Віталій Шупляк (Бережани)

Куратор:
Михайло Барабаш
Організатори:
Мистецьке об'єднання "НУРТ" (Львів, Україна)
Via Activa - Społeczne Stowarzyszenie Edukacyjno-Artystyczne (Познань, Польща)




Віталій Шупляк "Петля історії"
Відео інсталяція, 2016
В ситуації перманентного повторення драматичних подій. В часі, коли по черговому ґвалтовному вибуху настає довготривале осідання емоційно - інформаційного пилу, аж до стану спокою і короткотривалої тиші, місця на надію залишається зовсім не багато. Проте, ця невелика надія допомагає вірити, що все це нарешті закінчиться і повернеться в свої натуральні силуети.
У виставкового просторі знаходяться проектор на штативі, дзеркало на стіні і проекція на протилежній стіні. Відстань між проектором і дзеркалом на котре висвітлюється зображення 60 см. Дзеркало забруднене, але в лівій частині знаходиться чиста пляма круглої форми. Розмір дзеркала 50х30см. На штативі прикріплений проектор, котрий висвітлює відео на дзеркало. Проекція, це відео петля. На відео задокументовано постріл з танку в Донбасі, і процес осідання пилу та диму після пострілу. За допомогою монтажу процес осідання пилу та диму видовжені у часі і триває до 5 хв.  В результаті проектування на дзеркало відео розкладається на два фрагменти: перший на забрудненій поверхні дзеркала і другий фрагмент, дерева і небо котрі відбиваються в дзеркалі і потрапляють на стіну навпроти. На стіні знаходиться рисунок силуетів дерев до моменту пострілу. Після пострілу і зміщення камери, відповідно дерева виходять з силуетів (рисунку) а згодом повільно повертаються назад в свої натуральні силуети, таким чином замикаючи петлю і створюючи момент не тривалого спокою. Протягом усього відео присутній звук роботи двигуна танка і лише один раз на 7 хвилин відбувається гучний постріл.

Антон Лапов "Desertum Asoviense / Study of Identity #3"
Інтерактивна аудіовізуальна інсталяція, 2014
В центрі уваги даної роботи лежить напівміфічний просторовий конструкт «Desertum Asoviense» (лат. - «Азовська Пустка»), що позначає собою напрям пошуків «рамок колективної пам’яті» (за М. Хальбваксом - "Les Cadres sociaux de la mémoire") та проблемність культурно-історичної трансмісії в контексті ментальної географії Південного Сходу України.
Діалог цифрових медіа з архаїчною предметністю килима вибудовується на інтерактивній мультиплікації полісемантичного картографічного зображення та багатошаровості звукового простору.
Лабіринти персональної ідентифікації автора в даному випадку обмежені обрисами звивин інтуїтивної пам’яті, що виринає з глибин колективної амнезії. До цього діалогу запрошуються глядачі, рух яких призводить до якісних або ентропійних змін у аудіовізуальній семантичній системі інсталяції.

Михайло Барабаш "Закон міського тяжіння"
Відео, об'єкт, 2014
Це роздуми на тему людського існування в просторі міста. Міста, як своєрідного середовища, яке має великий вплив на Неї. Світ індивідууму чи унікального об'єкту як неповторної одиниці, що з одного боку є замкнутою системою, яка живе своїм власним життям, а з іншого - певним чином взаємодіє з оточенням.
У цьому випадку, середовище є обмежувальним. Місто як фактор необмежених можливостей, і в той же час, як один з факторів залежності, нівелюючи її неповторність й унікальність.

Михайло Алєксєєнко "Пил"
Відео, 2014
Режим знищуючий особистість. Методична монотонна праця. Звук, що нагадує лісопилку. Насильство над самим собою до повного зникнення. Стирання людини в пил. Кожна виконана дія залишає після себе слід. Зникаючи, матеріальний об'єкт породжує щось більше, спогади, пам'ять про нього. Основна мета роботи показати, що неможливо безслідно знищити людину. Пил стає прахом, носієм інформації, пам'яттю.

Сергій Петлюк "Живий пейзаж"
Двоканальна відео інсталяція, 2013
Проекти про постійну взаємодією між містом і людиною як постійної трансформації кордонів: особистих, психологічних, культурних, географічних, економічних, і так далі. В цих проектах, місто показане як джерело постійних та незворотних змін, що впливають на кожну людину . Разом з тим ці проекти апелюють персонально до кожної особистості як до елементарної частинки процесу урбанізації, кожна з яких впливає на життя, розвиток і розуміння міста.


Тереза Барабаш, Остап Мануляк "Стіна"Аудіовізуальна інсталяція, 2016Ідея Стіни фокусує нас на ілюзорності певних перешкод. Все залежить від нашого вибору. Стіна запобігає руху ... навіть якщо вона мобільний й делікатна, ціла в русі, як ніби живий організм. Незважаючи на прозорість, на межі видимості,блиск різкості спалахів світла і звуку, грає зі змістами. Штучно створена людиною "стіна", розширює кордони традиційних звичок, порушує комфортність простору, загрожує.Текст Ewa Pasternak-Kapera (© 2016 by Messier42 current art.space)

Тарас Пастущук, перформанс